Різдвяний попрезент: святкова магія на другий день
На Галичині Різдво завше було чимось більшим, ніж просто святом. То радше стан душі, якесь невидиме тепло, шо обіймає тебе від самого Святого вечора і тримає аж до Йордану. Але є одна традиція, яку тут особливо шанують — різдвяний попрезент. То вже не просто застілля, а цілий ритуал, у якому оживає магія минулого вечора.
Другий день Різдва. Надворі мороз, вікна вкрило тонким шаром візерунків, ніби ангели малювали свої казкові картини. В хаті ж тепло й затишно: печі потріскують, стіл, ще вчора вбраний до Святвечора, чекає на нових гостей. Господиня зранку ходить по кухні: “Та най ніхто не скаже, шо в нас не було доста всього!”. Швиденько виймає миски з холодцю, голубців, вареників і куті. Усе те, шо залишилося з попереднього дня, але й тепер має такий самий урочистий вигляд.
“Стефцю, візьми фаянсову миску, ту файну, шо на свята лиш, та переклади голубці, аби не виглядали, як вчерашні!” — гукає вона до доньки, яка помагає накривати стіл.
Стефця, трохи ще сонна, але з теплом у серці, береся за справу. Вона знає: той попрезент — то не просто “доїдання”, як часом кажуть. То продовження того самого тепла, коли родина, сусіди й куми сходяться, аби разом згадати різдвяну казку.
За столом збирається рідня. Хтось із старших гостей вже смакує холодець: “Та в Марини студенець, як мармур, не кожен так зможе зробити!”.
“А то вареники з капустою? Ей, то ж ті, шо вчора на стіл подавали! Та й нині вони такі файні, шо ліпших і не знайдеш!” — вихваляє сусідка Олена.
Аж тут заходить наймолодший із родини, Петрусь, і голосно каже:
“А мама казала, шо то попрезент! Вже вчора сі наїли, а нині — доправим!”б
Усі вибухають сміхом. “Ех, хлопче, то не просто попрезент, а продовження свята!” — відповідає дідо, піднімаючи чарку за здоров’я.
Такий день не про їжу. То про той самий затишок, коли зима надворі, а в хаті тепло і сміх лунає. То коли з кожним шматочком тієї куті чи голубця оживають історії про бабусю, яка вміла ліпити найтонші вареники, або про діда, який варив найсмачніший узвар. Попрезент — то можливість ще раз сісти разом, без поспіху, без метушні, і просто бути вдячними за цей час, за ці миті.
І так, у тій галицькій хаті, під потріскування дров у печі, попрезент перетворюється на ще одну главу різдвяної історії. Не менш чарівну, ніж сам Святий вечір.
“Бо яке то Різдво, якщо нема з ким і що допрезентувати?”